|
|
| Попередня тема :: Наступна тема |
 |
Автор |
|
| Повідомлення |  |
|
Olka
З нами з: 28.11.06
Повідомлення: 208
|
 Написане: п'ятниця січня 26, 2007 2:10 pm Тема повідомлення: СПОГАДИ ПРО ПОЛОГИ |
 |
На сайті зявилися дві нові історії-спогади про пологи - http://pregnant.simya.org.ua/1.html
Шановні мамусі і татусі,
якщо у Вас є бажання поділитися з іншими своїми переживаннями, Ви можете надсилати і свої спогади або на сайт, або сюди у форум! З форуму спогади перенесуться на сайт!
|
|
| Догори |
|
 |
natalia
З нами з: 30.07.07
Повідомлення: 5
Звідки: Львів
|
| Написане: неділя лютого 03, 2008 12:34 am Тема повідомлення: |
|
Все почалось увечері біля 20:00. У мене почали потроху підтікати води. З розповідей я знала, що в таких випадках варто збиратися у пологовий будинок. Стан був такий, наче в ніч на св. Миколая.
Я зателефонувала лікарю і він сказав їхати в пологовий, хай мене огляне черговий і подзонить йому в разі чого. Ми з чоловіком зібралися, взяли торби і пішли на маршрутку. Правда трохи постоявши, все-таки взяли таксі, бо води "незручно" підтікали і далі. Приїхали о 22:00, зареєструвались, мене оглянула чергова і сказала робити клізму. А вже потім ми з чоловіком намагалися, як нам порадили, поспати під "завивання" інших породіль. Звичайно в нас нічого не вийшло.
Десь біля 2:00 почалися більш-менш регулярні перейми, що 5 хв, але болів сильних не було і ми собі думали, чого б то кричати...Потім у всій красі взнали "чого".
З 2:00 до 6:00 се було більш-менш нормально, я звикла до страшенно болючих місячних, тому той біль був майже не помітним. Але вранці почалась справжня робота.
Біля 10:00 прийшла моя акушерка, якій я до слова дуже вдячна за поміч. Боліло так, що я (яка, за словами моєї сестри, в кріслі стоматолога лежу і отримую задоволення без наркозу) ніяк не могла зрозуміти, як жінки наважуються таке пройти вдруге чи втретє!!?? Я не кричала, не вмію, просто зціплювала зуби, молилася і била кулаком в ліжко і двері. Потім прийшов лікар і "доспустив" води, бо вони ще так і не відійшли повністю. Тут маю сказати, що мені поставили капельницю і ще щось кололи, що мало б трохи послабити біль і здається стимулювали, але в мене якесь вроджене несприйняття всіх медичних назв і всіляких штучок, тому я і близько не знаю, що мені вводили, але нічого воно не допомогло. Просила ще вколоти щось в хребет, щоб зменшити біль (десь про таке начиталася), але акушерка сказала категоричне "ні", каже: "ти ще раз-три будеш народжувати, а хребет в тебе один".
Біля 14:00 мене попросили на крісло. Це мені сподобалось. Тут вже не чекаєш, а працюєш! Звідки ті сили взялись?? Я за три потуги народила донечку, без жодного розриву. Такого щастя я не відчувала ще ніколи! Який біль? Кого боліло? Коли? Я казала, що більше ніколи-ніколи..?? Все вилетіло з голови в мить! А коли її поклали мені на груди... Це треба пережити.
Були під час пологів і смішні моменти:
Прийшов мій лікар, дивиться на мене і питає: "ти що більшовичка?" мені в той час було не до нього... тому питання проігнорувала.. а акушерка питає: "чого?" він: "от, її болить, а вона мовчить, терпить".
Потім, я вже на кріслі, кличуть лікаря. Він приходить, поволі, поволі вдягає шапочку, повертається до мене, а шапочка з мікімаусами..  я мало не впала з крісла.
Треба сказати, що я холерик, а лікар попався ну вже аж надто повільний і спокійний. Все повторював "ше встигнем".
Я вже на кріслі, потуги йдуть повним ходом, а він шукає лампу... Вийшов...чую грохіт такий... йде лікар з лампою на стояку, величезною, ставить, спрямовує на "мене" і каже: "діти ліпше на світло лізуть".
Отакі-то пологи, і біль, і сміх, і превелика радість.
Треба просто себе опанувати і налаштуватись на важку, але приємну роботу. Допомагають вправи з дихання. А ще допомагає близька людина поруч.
Зі мною весь час був мій чоловік, якому я надзвичайно вдячна. Він спершу не хотів йти, але потім, побачивши один раз мій страх, погодився, і каже, що не жаліє ані хвилинки. Він ніяк не міг зрозуміти, чого йому туди йти, він же не поможе. Але він поміг, просто тим, що був поруч. І я знала, що з перших секунд життя наша донечка буде серед найрідніших людей.
Наша Анна народилась 22 вересня 2007 року, 14:20, 3200 г, 51 см
Як щось ще згадаю, допишу, а як маєте питання, то питайте, буду рада відповісти |
|
| Догори |
|
|
Ksani
Консультант
З нами з: 23.01.07
Повідомлення: 30
Звідки: Львів
|
| Написане: понеділок лютого 04, 2008 5:17 pm Тема повідомлення: |
|
| natalia написав(ла): |
Все повторював "ше встигнем".
Я вже на кріслі, потуги йдуть повним ходом, а він шукає лампу... Вийшов...чую грохіт такий... йде лікар з лампою на стояку, величезною, ставить, спрямовує на "мене" і каже: "діти ліпше на світло лізуть".
|
Гарна розповідь  Вітаю з народженням донечки!
А у кого Ви наоджували і де ? |
|
| Догори |
|
|
natalia
З нами з: 30.07.07
Повідомлення: 5
Звідки: Львів
|
| Написане: вівторок лютого 05, 2008 12:31 am Тема повідомлення: |
|
Дуже дякую  , народжували на Батальній, у Ковальчука. |
|
| Догори |
|
|
Галюся
З нами з: 25.01.08
Повідомлення: 6
|
| Написане: вівторок лютого 05, 2008 5:08 pm Тема повідомлення: |
|
Ось моя історія. Мене положили в лікарню 20 грудня (для страховки), хоча термін пологів був 24 грудня. Лікарня була переповнена, тому я лежала в палаті "Їдальня". Ліжко було жахливе, зранку прокинувшись не знала чи то схватки чи то тіло болить від ліжка. 22 грудня десь після 6-ї ранку я почула як живіт почав бути дуже тугим, а коли попускало то нило внизуживота. Так як в мене це другі пологи, то я не впевнена була що це схватки, оскільки при перших в мене була ниюча біль в поясниці. Боліло не сильно, я передихувала і дивилася на годинник. Коли побачила, що це повторюється що 15 хвилин, зрозуміла, що це мабіть почалося. Але я до лікаря не йшла, хотіла, щоб матка відкрилася на максимум . В 10 годині вже схватки були кожні 5 хвилин і вже в палаті всі мене випихали до лікаря. Я пішла, викликали чергового лікаря, вона подивилася сказала, щоб я збиралася на пологи, відкриття на 4 пальці. Поки я збирала речі в мене був сильний мандраж, руки тряслися, хотілося плакати, мабть і від радості, що вже нарешті почалося і від страху. Пів-12 мені зробили клізму, ну десь о 12 я вже пішла в пологове відділення. Схватки все ще були кожні 5 хвилин. Мене оглянули, дали якийсь укол у вену і я почала ходити, чекати. В мене була сильна слабкість, один раз я мало не впала, на мене нахляпали водою і мені стало легше. Лікарка від мене не відходла, сиділа постійно поряд, боялася щоб я не втратила свідомість. А я ходила. Коли була схватка я дихала, так як вчили на курсах для вагітних. В проміжках між схватками, я ходила і робила вправи на коливання бедрами і мені було легше. Спробувала лягти (казала акушерка, що якщо лежати , то лише на боці, бо так менше болить), але думаю треба вставати, бо інакше буду до вечора робити. ПОтім я відчула, що починаю хотіти какати - це мабуть дитинка почала була опускатися по родових шляхах. Я мужньо терпіла, передихуючи все. А коли йшла потуга, то трішки присідала, так теж мені порадила акушерка і дихала, і воно проходило швидше. Підійшла лікарка, щоб послухати дихання дитинки, а я кажу, що мене трохи тягне какати. Лікарка подивилася і сказала, що вже час іти в родзал. Я втішилася, що значить дитинка вже опустилася. В родзалі все тривало десь 5 хвилин. За 2 потуги вийшла дитинка. І о 14.20 в мене народилася дівчинка. Я була дуже рада. Це надзвичайне почуття радості і щастя переповняє людину, коли народиться дитинка і вже все позаду. Мені положили дитинку на живіт і я відчула її тепло, а вона моє. Розривів в мене не було, лише одна тріщинка. Перша пологи мої тривали трохи довше, бо я лежала і мені дитинка погано опускалася. Ніхто не сказав, що треба ходити, дихати. А ці пологи пройшли швидше і легше. Це тому, що я навчилася правильно дихати на курсах, і тому що я сильно молилася до Господа, особливо до Святої Анни. Тому і донечку назвала Анною. Дякую Лусі Струк за такі прекрасні заняття для вагітних. Дякуючи цим курсах пологи не такі важкі. Раджу всім жінкам походити на курси для вагітних. |
|
| Догори |
|
|
Olka
З нами з: 28.11.06
Повідомлення: 208
|
| Написане: вівторок лютого 05, 2008 9:28 pm Тема повідомлення: |
|
| natalia написав(ла): | "мене" і каже: "діти ліпше на світло лізуть".
Отакі-то пологи, і біль, і сміх, і превелика радість.
|
дякую, підняли настрій!!
| Галюся написав(ла): | Тому і донечку назвала Анною.
|
дякуємо за історію і за згадку про курси вагітних, донечці цьом передавайте |
|
| Догори |
|
|
irok_m
З нами з: 06.07.08
Повідомлення: 7
|
| Написане: понеділок липня 28, 2008 10:50 pm Тема повідомлення: |
|
Привіт всім. Нашому щастю вже 18 днів, у нас хлопчик. Хочу поділитись спогадами про пологи, які ще у мене дуже свіжі. Народжувала я на батальній. Одразу скажу, що лікарня, відношення працівників (і лікарів, і медсестер, і акушерок ...), умови перебування залишили досить приємні враження. І це , повірте досить важливо. Так ось, почалось все о 24год з середи на четвер, водли у мене не відходили, схватки були не періодичні, а повторювались часом через 15-20 часом 15-10 хв. боліло внизу спини, як на місячні. Десь в 2год ночі преіод скоротився до 6-7 хв, я до 5год він вже становив4хв, схватки ставали все болючішими, але все одно, я не розуміла - чи СПРАВДІ ЦЕ ПОЧАТОК РОДІВ. Тому, щоб даремно не турбувати свого лікаря вирішила подзвонити в 6год ранку. Одразу скажу, жінки - НЕ ЧЕКАЙТЕ ЖОДНОЇхвилини. Одразу телефонуйте доктору або ъдьте у пологовий. Як пояснив мій лікар - це моголо становити загрозу для дитини, і якби я зразу подзвонила, то все відбулось би скоріше. Словом, о 7год ранку я була вже в родзалі. Десь о 9,30 лікар проколов мені води і десь через годину почалось. НАсправді - це все дуже боляче, просто неймовірно, правда , я також не крикуха (як і у попередній історії), тому мовчки перемучувалась під час потуги. я малюка о 14 год 10 хв. Сам процес тривав хвилин 10. Сили дійсно прибувають не знати звідки, при то му що тиск у мене був 90 на 60. Я буквально 1 раз потужилась, на другий раз лікар натиснув мені на живіт , і малий просто вискользнув з мене. Відчуття НЕЙМОВІРНІ, це щастя СПРАВЖНЄ, НЕПІДРОБНЕ, ТЕ, ПРО ЯКЕ НЕ ЗДОГАДУЄШСЯ, ДОКИ ЙОГО НЕ ВІЧУЄШ. Бажаю всім вдалих родів |
|
| Догори |
|
|
|
|
